26 січня.
Ввечері продовжувалась конденсація повітряної вологи в легкий снігопад. Настали сприятливі умови для утворення світлового лісу. Власне це явище я відмітив уперше в цей вечір після 21.30. Над лівим берегом Києва напроти ботанічного саду вгору здіймається потужне освітлення, видиме у вигляді вузького конусу світла, що розходячись, спостерігається до висоти 40 - 50*.
А ще вище в проекції конусу на небі тримався вузький довгий світловий стовп (на висоті 70 - 95*). Власне його я помічав багато разів і раніше але ніколи не пов'язував із явищем гало через його висоту - майже в зеніті - думав, що просто світловий шлях потужного прожектора. Сьогодні ж цей стовп був не один, а кілька на фоні зір. Одночасно навколо місяця, котрий був близько від свого зеніту, спостерігалося слабке гало 22 (1).
Світлові стовпи - їх спочатку було 3 - розходилися радіально від зеніту.
Через годину явище стало значно інтенсивнішим. Тепер виник справжній світловий ліс. Окремі його сегменти нагадували полярне сяйво. Нижче - частина "лісу" над вогнями лівиого берега міста.
Головні стовпи, видимі спочатку, стали ще яскравіші. Біля них вгадувалося багато інших, дуже слабких і тонких стовпів.
Місячне гало після 22.40 - в період появи світлового лісу і пізніше - не спостерігалося
Найяскравіший світловий стовп був шириною близько 0,5* та мав здвоєну будову. На фото нижче - фрагмент цього стовпа. Також, на найяскравіших стовпах були помітні 1 - 2 області пониженої яскравості - вони, напевно, відповідали шарам пониженої концентрації кристаликів в атмосфері.
Кілька фото я склеїв у панорами.
Це явище трималося до 23 год. Потім сніг став інтенсивнішим і на небі залишився лише найяскравіший стовп. Роздвоєння в ньому уже не вгадувалися. В цей же час над вогнями лівого берега стали помітні дуже слабкі звичайні світлові стовпи, фото котрих опубліковані вище за період 10 - 20 січня.
Додам, що явище в період найбільшої яскравості виглядало просто фантастично.
Подібне явище над Києвом спостерігав 9.09.19
Roman Yagodka.Схему утворення подібних стовпів можна переглянути на
Atmosperic Optics.
А тепер трішки теорії.
Подібні світлові стовпи, відірвані від джерела освітлення цілком логічно вважати
окремим видом гало з групи світлових стовпів. Власне світловий стовп - світлові доріжки, що відходять безпосередньо від джерела світла - сонця, місяця, венери, штучних джерел освітлення. Вони утворюються при малих кутах відхилення променів світла від горизонтальних поверхонь льодяних кристаликів. До цієї групи гало відноситься і субсонце - явище дзеркального відбиття променів сонця від верхніх поверхонь кристаликів, котрі розміщені нижче рівня горизонту.
Світлові стовпи, котрі спостерігаються відірваними від джерел освітлення - антипод субсонця за своєю природою. Особливістю їх є неможливість утворення від природних світил за звичайних умов. В той же час, вони можуть спостерігатися лише внаслідок відбивання непаралельного - радіального - світла штучних джерел освітлення від нижніх поверхонь льодяних призм при великому куті заломлення. Саме при великих кутах в очі спостерігачеві потрапляє найбільше відбитих променів. При малих же - концентрації кристаликів на шляху променів достатньо для утворення звичайного стовпа, менш яскравого через малу площу поверхонь відбиття.
Пропоную назвати подібні світлові стовпи "
Верхніми світловими стовпами" - "
Upper light pillars".
Цікавою особливістю цього гало є можливість підрахувати висоту кристаликів, у яких утворюється верхній стовп, над горизонтом, знаючи відстань до джерела освітлення та кутову висоту стовпа. Так, Roman Yagodka розрахував висоту хмари, в якій виникли верхні стовпи, при спостереженні 9.09.19.
А тепер уявімо, що джерело штучного світла розміщене в горах, а між ним і спостерігачем - провалля і повітря заповнене відповідними кристаликами. Цілком ймовірно, що під джерелом освітлення - нижче рівня горизонту - утворяться нижні світлові стовпи - аналоги субсонця але більш витягнуті із-за непаралельних променів світла.
А якщо спостерігач знаходиться високо в повітрі, а сонце - нижче рівня горизонту? Можливо, за певних умов, буде видиме верхнє субсонце.
Таким чином, дане оптичне явище є відмінним і від звичайних світлових стовпів і від явища субсонця - тож цілком заслуговує на окрему назву.
І трішки гумору. Наступного дня показую фотографії світлового лісу співробітнику - професійному спостерігачу комет (він у 90-х роках бачив над Києвом полярне сяйво) - і кажу, що знову було полярне сяйво. Він довго розглядав фотографію (тут - друга з кінця), а потім ображено почав питати, чому я не подзвонив (насправді телефонував але абонент був поза зоною). Потім, коли явище було пояснене, співробітник згадав, що його знайомий стверджував, що колись також спостерігав над Києвом полярне сяйво але швидше за все то був світловий ліс.
... та гало 46
Далі, з підняттям сонця гало 22 замикалося в повне коло і ставало ще яскравішим по всій довжині.
9.40
10.30
11.00 - найкраща видимість гало .
14.30. Біля практично зниклого гало 22 - нижня дотична дуга
з 16.30 в хмарах виникли горизонтальні призми
На деякий час - слабкий паргелічний круг (1)
З 17 год виникла і слабка зенитна дуга, яка до 17.20 стала неймовірно яскравою!!! (до 4, можливо, більше). Такуїї яскравість можна спостерігати до 1 - 2 разів на рік у нас
17.50. А це вже може бути нижня дуга Ловіца
18.30. Слабкі гало 22, паргелії та верхня дотична дуга 22
9.40
10.30
11.00 - найкраща видимість гало .
14.30. Біля практично зниклого гало 22 - нижня дотична дуга
з 16.30 в хмарах виникли горизонтальні призми
На деякий час - слабкий паргелічний круг (1)
З 17 год виникла і слабка зенитна дуга, яка до 17.20 стала неймовірно яскравою!!! (до 4, можливо, більше). Такуїї яскравість можна спостерігати до 1 - 2 разів на рік у нас
17.50. А це вже може бути нижня дуга Ловіца
18.30. Слабкі гало 22, паргелії та верхня дотична дуга 22
