Потім у невеликій хмарині виник лівий паргелій, що недовго красувався над славетними київськими каштанами (правда, знімок вийшов надто контрастним). Потім хмаринами змінила положення і в ній вгадувався ще один шматок малого гало (1).
Дане спостереження мені хочеться прокоментувати. Особливістю його є поява гало у хмарі нижчого ярусу (перисто-купчастій, очевидно) на фоні перисто-шаруватих хмар, в яких гало не утворилося. Розміри даної хмари - буквально до 10-15 градусів квадратних і побачити гало в ній було чисте везіння. Якби вона пройшла осторонь чи я не подивився в цей момент на небо - спостереження не було б. Оскільки, ефект специфічний, я його назвав би ефектом сонячного зайчика, відблисковим гало - явищем, коли промені заломлюються у кристаликах невеликої хмари середнього ярусу і випадково екстраполюються в точку спостереження. В моїй практиці було кілька подібних випадків. Як правило, в подібних умовах спостерігаються паргелії. В даному випадку російська мова красивіше і чіткіше передає назву - бликовое гало.
Немає коментарів:
Дописати коментар