Гало в Києві - 01.29 - 02.11

01.29. Видимого гало не було але на фото заходу сонця (16.06) після проявки ніби впізнається лівий паргелій (дуже редукований)02.04. 16.30. Слабка права рукавиця 02.07. О 9.45 спіймано лівий паргелій 02.08. 11.00-11.50
Спочатку гало 22

А потім - слабка зенитна дуга на рівні видимостіА о 19.00 було слабке місячне гало

02.11. Починаючи з 9.45 і практично весь день було гало. Ближче до заходу небо закрили хмари, тож гало зникло. Після цього кілька днів триває нестійка погода. Між 12.30 і 13.00 крім гало 22 виникли ЗД і ДД46, а також слабкий лівий паргелій
Дещо пізніше виник верхній паргелій (ДД22)

Із архіву. Складне гало 2003.03.03. над Уманем. Субсонячна петля в Україні.

Українське небо може дарувати не лише стандартні оптичні явища. Іноді можна стати свідком дійсно рідкісного видовища. 3 березня 2003 р. мені випала нагода спостерігати складне гало, схема якого зображена нижче. Це було в Умані з 10 до 13 год.

Я замалював схему гало, в яку ввійшло 7 різновидів: гало 22, паргеліїї 22, дотична дуга, дуга Паррі, паргелічний круг (через усе небо), нижня дотична дуга гало 46 (єдине спостереження, зроблене мною за весь час спостережень) і біла зазенитна дуга. Кілька сегментів цього явища я зафотографував. Уже по знімку В. Галінський підказав мені про наявність і паргеліїв 120 (вони дивом попали на знімок). До сих пір це одне з найскладніших гало, яке мені доводилось спостерігати на власні очі і з документально зафіксованих на території України в цілому (пізніше я зроблю огляд). Швидше за все, цього дня на небі були присутні і слабкі зенитна дуга та верхня дотична дуга великого гало, можливо, інші рідкісні білі гало, дуги Ловіца. Але підтвердженими залишаються саме 8 різновидів.

Marko Riikonen люб"язно надав мені допомогу у визначенні білої зазенитної дуги.
За його словами - це дуга Вегнера. Але зваживши всі аргументи і ніскільки не сумніваючись у професіоналізмі Marko, я все ж визначив цю дугу за сонячну петлю.

Особливістю цієї дуги була її рівномірна яскравість по всій довжині і форма наближена до сегмента круга. Крім того, в районі паргеліїв 120 ця дуга тяжіла до розходження з паргелічним кругом у напрямі антелія, що характерно для сонячної петлі і не характерно для дуги Вегнера.

На знімках нижче - дуга Паррі і нижня дотична дуга великого гало

З 1997 по 2005 рр. мені доводилось 4 рази спостерігати сонячну петлю. Сподіваюсь, вона ще неодноразово з"являтиметься на нашому небі. В той же час, хочеться висловити сумнів щодо вірного визначення цього виду гало. Повної впевненості, що це саме сонячна петля у мене ще немає і в будь-якому разі доведеться чекати наступних спостережень.